Неначе дитячі м’ячі, кольорові планети
В безмежному Космосі світяться, як маяки.
Лишаючи слід, кілометри верстають комети,
І з швидкістю світла минають величні віки.
Розхристане небо тримає палаючі зорі
Від самих початків, відколи закладений світ.
Як стрілки годинника, мчаться століття прозорі,
І мешканці Космосу їм освітляють політ.
Пр-в:
А там…
Десь за небокраєм…
Хтось їх добре знає –
Кожну на ім’я…
Щодня
Дивляться й щоночі
Ці невпинні очі
З станції “Земля” –
Того, хто зірки рахує,
Їхню пісню чує,
Їх невпинний дзвін…
Астроном
В чорний вік тривог –
Хто є він?…
ІІ
В одній зі спіральних Галактик летить по орбіті
Освітлена Сонцем-гігантом планета-блакить,
Не схожа на інші, єдина у цілому світі,
Бо створена так, що на ній є можливості жить.
Там мешкають люди, як зорі, не схожі між себе –
Їх долі так різні, як різні дороги орбіт:
Хтось грошей чекає, хтось прагне, і лине до неба…
Та рано чи пізно з них кожен напише свій звіт.
Пр-в:
Бо там
Десь за небокраєм
Хтось їх добре знає –
Кожного ім’я…
Щодня
Дивляться й щоночі
Ці невпинні очі
В станцію “Земля” –
Того,
Хто людей рятує,
Їх молитви чує,
Сліз невпинних дзвін…
Астроном
В чорний вік тривог –
Хто є він?
БОГ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
