Золота берізка у моїм вікні-
Всі дерева голі, а вона ще ні.
Всі дерева чорні, сумно їм без листя,
А берізка як в вогні, жовта, промениста.
Чи дощИк на вулиці, чи туман молочний,
Та не страшно деревцю зовсім і не шкодить,
Бо вона ще в шатах, ця міська красуня,
Погляд звеселяє, струнка й зовсім юна.
Я дивлюсь на місто із вікна в готелі.
Вечоріє...Накрапа...Холодно і темно.
Та переді мною, як свіча, угору
Тягне своє гілля берізка до Бога.
Я милуюсь нею і на серці спокій,
Знаю, що красу цю дарував нам Бог наш.
Насолода,радість, втіха і натхнення-
Цю берізку тут зростив мій Господь для мене.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 8196 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мечта. - Анатолий Бляшук Иногда оборачиваясь назад и вспоминая всю боль и зло, которые были моими вечными спутниками, когда я жил без Бога, у меня возникает вопрос, сколько же еще людям нужно боли, чтоб они захотели любви…? Сколько еще нужно страшных, неоправданных смертей, чтоб люди захотели жить…? Сколько еще молодых пацанов и девчонок должен скосить СПИД и наркотик, чтоб их родители поняли, что это следствие их грехов, унаследованное их детьми и еще приумноженное…? Сколько еще…?
