Испытанье те, что Богом даны,
В жизни не возможно избежать.
От друзей - предательство, обманы...
Нужно, как от Бога принимать.
Ко спасенью, нет дороги гладкой,
Лишь тропа из тернов и шипов.
Если будет жизнь - медовой, сладкой...
Наберётся множество грехов.
Нет, не надо в жизни расслабляться ,
Совесть убаюкивать - нельзя.
Нужно во Христе нам умаляться,
Это от Спасителя стезя.
Он нёс крест без ропота страдая,
И грех мира взявши на себя.
На Голгофе, в муках умирая,
Он простил всех грешников любя.
Если испытал сам много горя,
Знаешь что такое - сердца боль.
В мире будь, живи с другим не споря,
И не сыпь на раны его, соль.
Не завидуй, не ропщи, смиренно:
Помолись о нём в тиши ночной.
Доброта и милость - всё нетленно,
В Книге Жизни пишется Рукой.
Так что испытанье нам во благо,
Хоть и не хотим мы принимать.
Но писанье говорит что - надо...!
Нам даётся даром благодать !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
