Летит Земля в космическом пространстве,
И день, и ночь вращаясь вдоль оси.
Она летит, а где-то в Божьем Царстве,
О нас строку святые занесли:
Как любим мы и, что мы ненавидим,
Чем заполняем на Земле сердца,
Кого, спеша, мы по-пути обидим,
Не обратив ни душу, ни лица.
Летят навстречу разные частицы
И пылью оседают на Земле.
А, наших лет, забытые страницы
Хранятся где-то в небе в тишине.
Там пыли нет и время им не страшно.
Для Божьего суда их держат там
И если захотеть, то всё напрасно –
Не удалить и не стереть их нам.
Летит с Землёю призрачное время.
Оно похоже на простой мираж.
И мы живём в нём и, любя и веря,
Готовим свой невидимый багаж.
Мелькают дни и ночи чередою;
А мы спешим во времени вперёд;
Но где-то строки есть о нас с тобою:
Что было, есть и что, быть может, ждёт.
Летают мысли, в сердце проникают.
От мыслей и рождаются слова.
От добрых слов счастливыми бывают.
Где доброта – любовь всегда жива.
Мы все в одном космическом полёте;
Но только есть у каждого предел.
За жизнь свою, пред Богом, мы в ответе.
Да будет Бог-Любовь её удел!
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 7169 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
