Берегите тех кто с вами рядом,
Говорите нужные слова ,
Обнимайте нежно и целуйте
Находите время для добра.
Ждут нас старики
И слабым взором
Смотрят в оконах, может кто прийдет.
И часами ждут у телефонов,
Что б непропустить от нас звонок.
Берегите пап и мам они стареют
Окружите нежностью любя
Горько сознавать, что не успели
Умершим любовь ведь не нужна.
Розами усыпаны могилы.
И цветы им больше не нужны.
Лучше подарите их сегодня
Завтра этот миг не повторить.
Не вернуть упущенное время,
Как в кино не отматать назад.
Что б сказать, что так сказать хотели
Просто посидеть и помолчать
Как хотелось вас обнять родные
Снова ощутить,как и тогда
Мама заплетает мне косички
И щекочит папы щитина.
Нет черновика у нашей жизни
Что б исправить что-то, изменить.
Берегите тех,кто с вами рядом
Кто ушёл,того не возвратить.
Лилия Ком,
Германия
Родилась в Казахстане. 23 года живу в Германии. 3взрослых детей.3 внуков.спасенная грешница
Прочитано 6983 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
