Коли ти не бачиш картини, що Бог твій малює,
І почерк Його недосяжний іще для очей, -
То не поспішай! Дай докінчить, хай Бог розмалює;
Бо якісні в Нього папір, олівець, акварель.
Повір, що без смаку ніколи Господь не малює, -
У планах Господніх завсіди творити шедевр.
Питання у тім: хто на дар той небесний чекає?
А може ти сам поспішаєш творити тепер?
Довірся Христу малювати для тебе картину.
Із рук всемогутніх не стань забирать олівець,
Бо барви найкращі, найкращі в Господньому Сині!
Яких барв бажає душа? Не соромся, скажи навпростець.
Христу не байдужі смаки твої і вподобання,
Картину малює під назвою "Людське життя".
Бог краще звершить, ніж сердечні усі сподівання.
Проси те, що хочеш. Бо в Сині є все для життя!
***
"Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію".
(Біблія, Єремiя 29:11)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Маленький Иуда - Вадим Сафонов Размышляя над предпасхальными событиями не мог не пройти мимо темы человеческого малодушия. От Иоанна 13гл. \"Перед праздником Пасхи Иисус, зная, что пришел час Его перейти от мира сего к Отцу, явил делом, что, возлюбив Своих сущих в мире, до конца возлюбил их\". И эта любовь вылилась в то, что \"начал умывать ноги ученикам и оттирать полотенцем\". Интересно, что Иуда формально оставался еще учеником, и ему Иисус тоже мыл ноги, зная что в его сердце и что он скоро сделает. Тем не менее, он не остановил его. Он не останавливает и нас, когда мы размениваем вечное на временное, оцениваем любовь в монетах, малодушествуем и оправдываем свои слабости и тд и тп. Поэтому поводу родилось
