Різдво Христове скоро до всіх нас завіта,
Щоб славить Божу милість,Спасителя Христа.
Готують подарунки,щоб радість принеслИ,
Щоб у цей день щасливі люди усі були.
Чекають подарунків дорослі й дітвора-
Христос же лежить в яслах біля вола й осла...
На серці радість, щастя, усміхнені уста.
Чи ж кожен в цю хвилину згадає про Христа?
Ісус в цей світ явився, щоб кожен щастя мав,
Щоб кожен Божу милість , Божу любов пізнав.
Знедолені старенькі, покинуті малі
Чи ж у цей день відчують,що в світі не самі?
У день оцей святковий щось дам, ради Христа.
А потім? Потім у мене сімейна суєта,
Робота, телевізор (щоб знать, чим світ живе).
І кожен день при днині отак мій час пливе.
Я матері не маю як написать листа,
Не те, щоб уділити увагу просто так,
Згадати про каліку, про брата, що в тюрмі,
Про діток, що блукають в страшній нічній пітьмі,
Яких повикидали геть, як сміття, на двір.
Куди ми направляєм свої серця і взір?
У нас, у християнах, живе любов Христа,
Яка для всіх доступна, і лагідна, й проста?
Чи ж всі ми пам"ятаєм- блаженніше давать,
Давать дійсно нужденним, а не для себе брать?
Не лИше в дні святкові давайте в світ нестИ
Любов Христа чудову, щоб зло перемогти.
Через Різдво Христове любов свята Христа
Нехай просвітить очі, наповнить нам серця.
Бог є любов безмежна для кожного з людей.
Через дітей Господніх хай ця любов іде.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 11271 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
